перед тим, як покинути вас... Краків, 9 червня 1979 року
перед тим, як покинути вас – ще раз поглянути звідси на Краків, на той Краків, в котрому мені дорогі кожен камінь і кожна цегла – подивитися звідси на Польщу…
І тому дозвольте мені – перед тим, як покинути вас – ще раз поглянути звідси на Краків, на той Краків, в котрому мені дорогі кожен камінь і кожна цегла – подивитися звідси на Польщу…
Й тому, перш ніж звідси поїду, прошу, щоб всю цю духовну спадщину, ім’я котрій «Польща», ви ще раз прийняли з вірою, надією і любов’ю – такою, яку прививає нам Христос на святому хресті,
– щоб ви ніколи не піддались сумнівам, не знесилились і не збайдужіли,
– щоб ви самі не тнули те коріння, з котрого ростемо. Прошу вас: майте довіру навіть попри свої слабості, завжди шукайте духовну силу в Того, в котрого стільки поколінь наших отців і матерів знаходило її, ніколи від Нього не відступайте, ніколи не втрачайте цієї свободи духу, для якої Він «звільнює» людину, ніколи не відкидайте цю Милість, котра є «найбільшою», котра виразилася через Хрест, і без якої людське життя не має ані коріння, ані сенсу.
Прошу вас про це заради пам’яті і могутнього заступництва Богородиці з Ясної Гури та всіх її святилищ на польській землі, пам’яті святого Войцеха, який загинув за Христа на Балтійському морі, пам’яті святого Станіслава, який поліг від королівського меча на Скалці.
Прошу вас про це. Амінь.
